Вітаю. Мене звати Людмила.
Я довго мовчала. Довго думала, чи варто починати. Без плану. Без ідеалу. Без очікувань. Але з бажанням жити далі.
Цей блог — мій простір тиші, відновлення і чесних слів. Місце, де я вчуся жити знову. Підніматися знову.
Я не знаю, куди цей шлях приведе. Але знаю напевно: цей крок був потрібен.
І якщо ти читаєш ці рядки й відчуваєш щось подібне — можливо, нам по дорозі. Можливо, ми пройдемо цей шлях разом.